ОРЛЮК, КА́,
Орлюк, ка́, м. Молодой орелъ. На широкі крила підхоплюють орлюки орла старого. К. ЦН. 205.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 63.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ОРЛЯ, ЛЯ́ТИ, →← ОРЛОНЬКО, КА,